Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 910/12964/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузаступника військового прокурора Центрального регіону України на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомзаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "Квант М"простягнення 320 214,95 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Сажієнко І.О., Толмачова О.Ю.,- відповідача: - прокуратури:Абакумова А.С., Яговдік С.М.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "Квант М" (далі - ТОВ "Науково-дослідна установа "Квант М") про стягнення 320214,95 грн. заборгованості з орендної плати за договором №2/ККЕУ від 25.03.2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року (суддя Л.Г.Пукшин) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року (колегія суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого судді, суддів Гаврилюка О.М., Федорчука Р.В.) рішення місцевого господарського суду від 30.07.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, заступник військового прокурора Центрального регіону подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від30.07.2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога до ТОВ "Квант М" про стягнення 320214,95 грн. заборгованості з орендної плати за договором №2/ККЕУ від 25.03.2010 року, укладеного між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендодавець) та ТОВ "Квант М" (орендар) за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням орендарем своїх зобов"язань за договором щодо сплати орендної плати за користування нерухомим військовим майном - нежитлове приміщення загальною площею 1274,0 кв.м., яке знаходиться на балансі Київського КЕУ, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5, військове містечко №268, інв. № 7, що є предметом оренди з цільовим призначенням майна - під склад.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу п.6 ст. 762 ЦК України у відповідача відсутній обов"язок сплачувати орендодавцю орендну плату на період проведення орендарем ремонтних робіт орендованого приміщення, крім того згода на не нарахування орендної сплати на час проведення ремонтних робіт орендованого нерухомого військового майна була надана листом Головного управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/1/6/102 від 31.01.2012 року.

Проте, з такими висновками попередніх судових інстанцій, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що орендні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються впершу чергу спеціальним законом - Закон України "Про оренду державного та комунального майна", норми якого не передбачають безоплатного користування орендованим державним майном, а навпаки в ст. ст. 18, 19 цього Закону міститься обов"язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

У частині другій статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

В пункті 3.5 укладеного договору оренди, сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об"єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені позовні вимоги встановили, що сторонами досягнуто згоди про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період проведення ним ремонтних робіт шляхом листування між сторонами договору з посиланням на лист Головного управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/1/6/102 від 31.01.2012 року, яким надано такий дозвіл Київському КЕУ, у зв"язку з чим відмовили у задоволенні позову.

Проте, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що даний лист є лише службовим листом і не відноситься відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.1998 №400 (чинної на момент листування) до розпорядчих документів, а відповідно не може бути підставою для зміни сторонами істотної умови договору. На допущене Київським КЕУ порушення вказано у Аудиторському звіті Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України від 07.03.2013 року №234/3/38/А.

Колегія суддів також зазначає, що суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з посиланням на ч.6 ст. 762 ЦК України не врахували тієї обставини, що на підставі вказаної норми наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, в даному ж випадку орендар за актом приймання -передачі від 25.03.2010 року прийняв об"єкт оренди у стані, який потребує поточного ремонту і обов"язок проведення якого згідно з п.5.7 договору покладено на орендаря за письмовою згодою орендодавця за рахунок орендаря.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що судами не було враховано ту обставину, що проведення ремонтних робіт було ініційоване самим орендарем і до проведення ремонтних робіт орендар користувався орендованим приміщенням за цільовим призначенням.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стан об"єкту оренди на момент проведення ремонтних робіт порівняно з тим, яке було передано орендарю за Актом приймання-передачі від 25.03.2010 року та можливості його істотного погіршення за цей час не був предметом дослідження судами попередніх інстанцій. Істотна зміна стану об"єкту оренди є підставою для зміни сторонами розміру орендної плати за згодою сторін, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а не для звільнення орендаря від сплати орендної плати.

Не дослідження та не врахування судами попередніх інстанцій зазначених обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору призвело до прийняття судових рішень, які не можна визнати законними та обгрунтованими.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року у справі №910/12964/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

Н.М.Нєсвєтова